Вшанування 8 травня: пам’ять і відповідальність

8 травня 2026 року Українська спілка в Нижній Саксонії (UVN e. V.) спільно з містом Ганновер поклала вінок на почесному кладовищі біля Машзее (Подивитися відеозвіт: https://youtube.com/shorts/QNtWEM05BUM). Ми вшанували пам’ять жертв Другої світової війни — зокрема мільйонів українців, чиї історії й досі залишаються недостатньо видимими.

Україна була одним із ключових театрів воєнних дій у Європі. Мільйони українців боролися проти нацизму, мільйони втратили життя — як військові, цивільні, примусові робітники, а також як жертви депортацій і терору.

Для нас це вшанування — більше, ніж згадка про минуле. Це прояв відповідальності в теперішньому. У час, коли Україна знову бореться за свободу та людську гідність, особливо важливо робити історичний досвід нашої країни видимим і забезпечити гідне місце пам’яті жертв у європейському історичному наративі.

Після цього ми відвідали меморіал померлим дітям радянських примусових працівниць на кладовищі Зеельгорст у Ганновері. Там вшановують пам’ять приблизно 279 немовлят і маленьких дітей, чиїх матерів було насильно вивезено до Ганновера на примусову працю (Подивитися відеозвіт:  https://www.instagram.com/reel/DYHP18ugoO4/?igsh=a3hvb3M4eXVxYWxm).

Наша спілка щороку відвідує цей меморіал, щоб вшанувати дітей та їхніх матерів — серед них було багато українок. Загалом під час Другої світової війни близько 2,4–2,5 мільйона людей з України були насильно вивезені на примусову працю до Німеччини.

Цими пам’ятними заходами ми повертаємо українським примусовим працівницям і їхнім дітям обличчя. Ми робимо їхні історії видимими та не даємо їм загубитися в анонімності сухих цифр. Для нас ця пам’ять має особливе значення: ми прагнемо зробити цю часто забуту сторінку історії Ганновера помітною в публічному просторі та зберегти її живою.

Ми дякуємо місту Ганновер і всім учасникам за спільне вшанування та шанобливий діалог.